Книга пам'яті

Бузінський Роман Олександрович народився 20.01.1995р у с. Стріхівці на Хмельниччині. 

В перший клас пішов у 2001 році у рідному селі, за шкільні роки проявив себе як розумний, дисциплінований, відповідальний юнак. Займав призові місця у шкільних олімпіадах, вигравав в шахових турнірах, активно цікавився історичною наукою. 

У 2010 році вступив до коледжу Подільського державного аграрно-технічного університету, де почав ще більше приділяти увагу шахам і інтелектуальним заходам. На період навчання в коледжі розпочалось становлення Романа як активної особистості та свідомого громадянина. 

У 2013 році Роман вступив на історичний факультет КПНУ ім. І. Огієнка, де був одним із кращих студентів, запамʼятався як цілеспрямована, наполеглива, небайдужа і надійна людина. Відстоював честь ВНЗ у різноманітних фахових змаганнях і шахових турнірах. Здобув ступінь бакалавра з історії у 2018 році.

По закінченню університету займався волонтерською діяльністю, був учасником ГО «БУР», допомагав відбудувати житло людей, що постраждало від окупації, в т. ч. на Сході країни. 

Захопився бігом, здобув значних успіхів – став ультрамарафонцем. Брав участь в благодійних забігах, націлених на допомогу захисникам України. 

В період з вересня 2020 року по лютий 2022 року працював вчителем історії, географії, ЗУ у Глушковецькій ЗОШ та Солобковецькому ліцеї. Очолював шкільні гуртки, інтелектуальні та військово-патріотичні змагання. Заохочував до спорту учнів та педагогічнй колектив. Був неймовірним наставником та мотиватором для своїх вихованців. Був керівником гуртка «Джура».

Продовжував бути членом Молодіжної ради КП, удосконалюватись у шаховому спорті. 

З перших днів широкомасштабного вторгнення Роман без найменших сумнівів мужньо став на захист своєї Батьківщини і вступив добровольцем до лав ЗСУ. 

З 18.04.2022 року Роман вважався безвісти зниклим в м. Рубіжне, Луганської області. 17 місяців уся родина, друзі і знайомі очікували доброї звістки. Проте Бузінського Романа знайшли загиблим і 26.09.2023 відбулося поховання воїна у рідному селі Стріхівці. 

Його життєвий девіз «Вперед і вгору» вчив ніколи не здаватися на шляху до своєї мети. Таким він і залишився у наших серцях – незламним і нескореним, до останнього подиху вірним захисником і патріотом України.