Книга пам'яті

Іванюк Сергій Васильович народився 4 грудня 1979 року в рідному селі Вітківці. 

Навчався у Вигодській загальноосвітній школі. Далі була служба в армії. 

У Вітківцях проводив чимало свого часу, хоча жив і працював в місті Кам’янець-Подільський.

Чоловік був зразковим сім’янином – старався, аби рідні завжди відчували його підтримку та опору. Безмежно любив дружину і дітей. 

Завжди всім допомагав і ніколи не відмовляв. Довгий час займався будівельними роботами. Працював у Кам’янці-Подільському, Києві, їздив на заробітки до Польщі.

Коли розпочалася війна, не зміг стояти осторонь та без сумніву пішов захищати рідний край. Сергій Іванюк захищав країну в найгарячіших точках Луганщини і Донеччини. 

Сергій Васильович  воював у складі 68-ої окремої єгерської бригади. Був мінометником. Військовий загинув під час бойового завдання на Сватівському напрямку. Там отримав мінно-вибухові травми, несумісні з життям. Герой загинув 7 вересня 2023 року внаслідок мінно-вибухової травми, несумісної з життям, виконуючи бойове завдання щодо захисту Батьківщини в районі населеного пункту Новоєгорівка Сватівського району, що на Луганщині.

Незадовго до загибелі Сергію дали п’ять днів відпустки. Він з нетерпінням чекав на зустріч із сім’єю. За словами мами, син наче відчував щось. Мовляв, вдома старався набутись з усіма, хотів “обійти всіх”. Але обіцяв, що все одно повернеться. 

У Сергія Іванюка вдома залишилися мати, дружина, діти, онучка, бабуся, які так його чекали, та кляті окупанти вкотре все зруйнували…

Героя поховали у рідному селі Вітківці.