Книга пам'яті

Він народився в Теофіпольському районі 29 липня 1983 році  в багатодітній родині.

Закінчив 10 класів у місцевій школі. 

В Теофіполі здобув професію кухаря, а також закінчив водійські курси. 

Працював у Хмельницькому на шиномонтажі, в Києві – на будівництві. Мав «золоті» руки і не боявся роботи. Вмів і машини полагодити, і ремонт в оселі.

Проживав у селі Руда.

Коли росія вторглася до нас, Володимир Федонюк добровільно пішов до військкомату. Пояснив, що йде захищати Україну, виборювати мир для синів і маленьких українців. Спочатку його направили у військову частину Житомира, звідти – в Англію на навчання. 

Солдат, стрілець, помічник гранатометник 1 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини А0224

Повернувшись в Україну, одразу ж вирушив на передову. Володимир  телефонував рідним щодня. Тож, коли одного дня рідні не отримали від нього звісточки, почали самі шукати. Дружина телефонувала в лікарні й знайшли Володимира Федонюка в Дніпрі. Виявляється, на Донеччині він зазнав важкого осколкового поранення в голову. Лікарі робили все можливе, оперували і ввели бійця в штучну кому. 

11 днів медики боролися за його життя, але, на жаль, врятувати не вдалося – його серце зупинилося назавжди.

Поховали захисника на «Меморіальній алеї Слави» міського кладовища у Кам`янці-Подільському.

Рішенням 31 сесії Кам’янець-Подільської міської ради № 8/31 від 20.07.2023 року за особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського». У Героя залишилися батьки, дружина, два сини, 16 та 18 років, два брати і дві сестри. Один із братів виборює мир в Україні.