Книга пам'яті

Тріщ Володимир Ярославович народився 15 вересня 1990 року у Львові.

Навчався у Середній загальноосвітній школі № 64 міста Львова, пізніше у вищому професійно-технічному училищі №20 за спеціальністю «Оператор комп’ютерного набору, електромеханік з ремонту та обслуговування лічильно-обчислювальних машин». Влітку 2009 року складав іспити та був зарахований до Львівської Української академії друкарства за напрямком підготовки «Інженерна механіка. Технологія машинобудування». 

З 2014 р. перебував у м. Києві та був активним учасником Революції Гідності. З 9 жовтня 2014 р. по 10 березня 2015 р. у складі 2-гої резервної сотні 5-го Окремого Батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор» брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення АТО у с. Піски Донецької області. Був артилеристом. «Найкращим артилеристом сучасної війни», – згадують побратими. Згодом, ще тоді 24-річним військовим, захищав Донецький аеропорт. 

 З червня 2015 р. проходив службу в Органах внутрішніх справ у батальйоні патрульної служби міліції особливого призначення «Гарпун» та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.

У листопаді 2015 р. одружився. З того часу, разом із сім’єю, проживав у м. Кам’янець-Подільський.

З 2016 р. – військовослужбовець Збройних Сил України: з 16 травня 2016р. – курсант в/ч В4264; з 21 червня 2016 р. – водій-кранівник в/ч В1423; з 30 січня 2017 року – курсант в/ч А2600; з 13 квітня 2017 р. – водій понтонного відділення взводу забезпечення, 184 НЦ; з 30 червня 2017 р. – інструктор групи навчально-тренувального комплексу, 355 НМП; з 30 жовтня 2017 р. – курсант навчального взводу в/ч А1884; з 07.12.2017 р. – водій взводу забезпечення, 201 НЦ; з 22 січня 2018 р. – інструктор навчального взводу, 201 НЦ; з 17 вересня 2021 р. – водій-лаборант інженерного взводу, 143 НЦ; з 16 вересня 2022 р. – інструктор навчального взводу, 201 НЦ; з 06 грудня 2022 р. – командир взводу спеціального призначення, в/ч А4002. Командири частин характеризували Володимира як професійно грамотного, дисциплінованого, працелюбного військовослужбовця, який знав свої посадові обов’язки та виконував їх з високою самовіддачею. 

Постійно працював над підвищенням свого професійного рівня:

2017 р. проходив навчання у навчальному центрі та отримав кваліфікацію «Фахівець переправних засобів ВОС- 167» (в/ч А1884);

2018 р. проходив навчання на базі 197 Центру підготовки сержантського складу за програмою курсу «Інструктор базового рівня» (в/ч А4224);

2019 р. проходив фахову підготовку до Українського національного контингенту, присвоєно кваліфікацію «Фахівець польового водопостачання ВОС 174 – 3 клас» (в/ч 1884);

2020 р. проходив підготовку за «Програмою підготовки інструкторів бойової армійської системи» та отримав кваліфікацію» «Інструктор І рівня БАрС» (в/ч А41); навчання за програмою «Курс лідерства базового рівня» (в/в 2085); навчання у Військовому коледжі сержантського складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного за спеціальністю «Експлуатація дорожньо-будівельної мостобудівної, інженерної техніки» (м. Львів).

З 17 вересня 2021 р. по 16 вересня 2022 р. у складі 18-го окремого вертолітного загону брав участь у міжнародній Місії ООН з підтримки миру та безпеки у Демократичній Республіці Конго. Виконував обов’язки водія-лаборанта інженерного взводу роти аеродромно-технічного забезпечення. 

Після повернення в Україну, на посаді інструктора навчальної роти навчального батальйону (201 НЦ) Володимир Тріщ навчав мобілізованих військовій справі, вчив їх як захистити себе та рідну землю від ворога. 

З 07 грудня 2022 р. за власним бажанням перевівся у 2-й інтернаціональний Легіон оборони України – батальйон спеціального призначення (в/ч А4002), щоб особистим прикладом відваги, мужності, рішучості і лідерства, поєднаних із досконалим знанням військової справи, здобувати перемоги у боях. Маючи звання головного сержанта був призначений командиром взводу. Особисто якісно й оперативно керував бойовими виходами на Донецькому напрямках.

З 14 червня 2023 року Легіон виконував бойові задачі на одному із найгарячіших напрямків східного фронту – Сватівському напрямку, де боронив схід України від московської навали. 25 червня 2023 року сумісно з 95 ОДШБ проходила штурмова операція у с. Діброва Донецької області. Це був нерівний бій, у якому Володимир очолював бойовий вихід. Бій вівся у серебрянському лісі. Під час бою був поранений військовослужбовець 95ОДШБ. Володимир здійснив спробу винести пораненого побратима з поля бою, та під час цієї спроби і сам отримав поранення, несумісне з життям. Головний сержант Володимир Тріщ загинув, захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, від кулеметного пострілу в шию. Володимир загинув 25 червня 2023 року у Донецькій області від кульового поранення.

За сумлінне ставлення до виконання службових обов’язків, високі показники в бойовій підготовці, зразкову військову дисципліну та вагомий внесок у розвиток Збройних Сил України Володимир Тріщ за життя нагороджений численними відзнаками: 2015 рік – медаллю «За жертовність і любов до України», відзнакою Православної церкви України; 2016 року – нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» від Спілки учасників бойових дій в АТО закарпатської області «Побратими України»;  2017 ріку – відзнакою батальйону «Гарпун» від Всеукраїнської громадської організації «Спілка ветеранів та працівників силових структур України «Звитяга»; ювілейною відзнакою «Інженерні війська України 20 років» від ЗСУ; 2022 року пам’ятним нагрудним знаком МО України «Воїн-миротворець».

Вмотивований, взірцевий командир, який був прикладом і авторитетом для всього особового складу, був бездоганним сім’янином: люблячим батьком двох донечок Злати та Уляни: семи та п’яти років, прекрасним чоловіком для своєї дружини Ольги, з якою познайомились і разом служили в батальйоні патрульної служби міліції особливого призначення «Гарпун» (тепер БПСПОП «Миротворець»). 

Про Володимира Тріща (Ворона) розповідають в документальних фільмах та сюжетах («Край землі: зона АТО» (режисера Крістіана Жереги), сюжет, відзнятий журналістом О. Маховим у Демократичній Республіці Конго). В одному із відео говорив так: «Я себе відчуваю патріотом! За цю Україну хочеться гори звернути…»

 

Поховали Героя у рідному Львові на Личаківському кладовищі на Марсовому полі.

 

Рішенням 31 сесії Кам’янець-Подільської міської ради від 20.07.2023 року № 14/31 за особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського», посмертно. 

Рідня створила петицію на сайті звернень до президента та просить надати військовому почесне звання Героя України

У Героя залишилися батьки, дружина, дві доньки, сестри та хрещені діти.