Книга пам'яті

Народився в мальовничому селі Сморшки Шепетівського району Хмельницької області, серед тиші природи та щирої сільської душі. Він зростав у дружній і люблячій родині, разом із турботливими батьками Ольгою І Славіком та старшим братом Юрою, які стали для нього опорою з ранніх років.

Дитячий садок і початкову школу Михайло закінчив у рідному селі, де минули його перші безтурботні роки. Середню та старшу освіту здобував у селі Христівка, відкриваючи для себе ширший світ знань і вражень.

Ще з дитячого садка в ньому прокинулася любов до творчості — він із захопленням малював і ліпив, знаходячи в мистецтві спосіб самовираження та гармонії з навколишнім світом.

Вчителька початкових класів Лариса Андріївна з теплом згадує, як Михайло ще змалку зліпив чайний сервіз із надзвичайно дрібними, витонченими деталями. Його роботи настільки вражали, що їх возили на виставки, де вони привертали щиру увагу. Коли ж удома закінчувався пластилін, хлопець не зупинявся — він ліпив мініатюрні скульптури з болота та глини, знаходячи матеріал для творчості просто в природі.

Михайло гарно навчався, брав активну участь у житті школи, представляв її на олімпіадах і завжди проявляв ініціативу. За словами вчителів, він зарекомендував себе як дисциплінований, працелюбний, толерантний, чуйний і товариський учень, якому довіряли й якого щиро поважали.

Окрім образотворчого мистецтва, в ньому жила й поетична душа — Михайло складав вірші. У збережених нотатках і досі залишилися його поетичні рядки та щирі замітки, що відкривають внутрішній світ чутливого й глибокого юнака.

По завершенню школи Михайло вступив до Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, обравши спеціальність викладача образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, етики й естетики. Навчався старанно й натхненно, швидко зарекомендувавши себе як талановитий скульптор із тонким відчуттям форми та простору.

За роки навчання в університеті залишилися його прекрасні роботи, серед яких особливе місце займає гіпсове екорше, створене ним як навчальний зразок для наступних поколінь студентів. Михайло також брав участь у міському конкурсі снігових скульптур, де його творче бачення знайшло яскраве втілення в нестандартному матеріалі.

Саме під час студентських років він знайшов своє кохання Вікторію, створив сім’ю, і згодом у подружжя народилася донька Аліка, яка стала новим джерелом натхнення та сенсу.

Після завершення навчання Михайло активно працював у професії — виконував замовлення як на дрібну, так і на монументальну скульптуру, поступово формуючи власний творчий стиль і залишаючи по собі відчутний слід у мистецькому просторі.

У 2016 році Михайло проходив строкову військову службу. Військову присягу він приймав у селищі Десна Чернігівської області, після чого був переведений до Кам’янця-Подільського, де служив у 48-й інженерній бригаді. Мав посаду механік – водій.

У 2017 році Михайло підписав контракт і став безпосереднім учасником Антитерористичної операції. Забезпечення її проведення та захисту суверенітету та територіальної цілісності України Він ніс службу на територіях Донецької та Луганської областей виконуючи бойові завдання в умовах постійної небезпеки. За віддану службу отримав позивний «Художник», а також посвідчення, грамоти за мужність і медалі , які стали свідченням його хоробрості та внутрішньої сили.

Навіть на війні Михайло не зрадив творчості. Серед збережених робіт — малюнки, мініатюрні скульптури з хліба та дерева, створені в перервах між бойовими виходами. Саме в цей період він почав працювати з металом і деревом, виготовляючи ножі та арбалети, поєднуючи військовий досвід із мистецьким баченням.

За довгих дев’ять років служби Михайло пройшов крізь численні травми та контузії, не зламавшись і не зрадивши обраному шляху.

27 травня 2025 року в селі Стецьківка Сумської області він загинув під час виконання службових обов’язків, до останнього залишаючись вірним присязі та побратимам.

Свій останній спочинок Герой знайшов у рідному селі Сморшки, на землі, де почалося його життя і де формувався його характер.

Посмертно Михайло був відзначений подякою Сахновецької громади, де народився, — за любов до рідної землі, за відданість, мужність і жертовність.

Наш янгол.

Наш Герой.

Назавжди в наших серцях.