Книга пам'яті

Народився  в селі Привороття Кам’янець-Подільського району.

Навчався у Приворотській середній школі, яку закінчив у 1987 році.

Після закінчення школи навчався в ДОСААФ на шофера.

У 1988 році був призваний на службу в армію. Після дворічної служби в армії у 1990 році створив власну сімʼю.

Трудову діяльність розпочав у колгоспі «Перемога» села Шустівці.

Далі робота Миколи Івановича була пов’язана з Кам’янець-Подільським РЕМом, де він працював електриком.

У 2017 році Микола Іванович потрапив на військову службу до лав ЗСУ по контракту. Службу проходив в частині А2300 48 інженерно- саперної роти 309-го батальйону на посаді командира відділення, інженерної техніки взводу обладнання пунктів управління інженерної технічної роти.

В 2017 році родина переїхала на постійне місце проживання в місто Кам’янець-Подільський, а батько пішов віддано служити Україні, захищаючи її суверенітет на Сході протягом 2018-2020 років.

З перших днів війни, з лютого 2022 року, став на захист Батьківщини.

Микола Іванович, вірний військовий присязі, виявивши стійкість та мужність в бою за нашу Батьківщину, загинув 27 лютого 2025 року, отримавши поранення не сумісні з життям внаслідок влучання в автомобіль ворожих FPV-дронів поблизу п.п. Богатир Донецької обл. виконуючи бойове завдання за призначенням.

Він мав всі підстави для звільнення, в нього син інвалід з дитинства по зору, мама одинока, 85 років, але не міг стояти осторонь, коли держава у небезпеці.

Поховали захисника на «Меморіальній алеї Слави» міського кладовища у Кам`янці-Подільському.

Рішенням 53 сесії Кам`янець-Подільської міської ради VIIІ скликання № 1/53  від 24.04.2025 року за особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського» (посмертно).

У Героя залишилась мама, дружина, син.