Книга пам'яті

Валерій Капущак народився 2 листопада 1980 року в м.Кам’янець-Подільський.

Був випускником Кам’янець-Подільської ЗОШ №17, сьогодні – ліцей №17. Валерій був відповідальним, старанним, товариським учнем.

Після закінчення школи в 1997 році вступив до технікуму ПДАТА на спеціальність «Механізація сільського господарства».

У 2000 році вступив у Подільську державну аграрно-технічну академію за напрямом «Механізація сільського господарства».

Після закінчення навчального закладу почав працювати у державному підприємстві «Хмельницькгаз» слюсар-монтажник газових приладів.

У 2007 році здобув диплом спеціаліста за напрямком підготовки «Комерційне та трудове право».

У вересні 2010 року одружився. У шлюбі народилась донечка.

У 2011 році почав працювати у комунальному підприємстві «Міськтепловоденергія» на посаді слюсар-ремонтник теплових мереж.

У лютому 2015 року був мобілізований на військову службу до військової частини А2062 у складі якої приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення та захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Приймав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях. Отримав відзнаку Президента України « За участь в Антитерористичній Операції».

2016 року вступив на службу за контрактом до військової частини А3290, де займав посаду «Водій-механік гусеничних тягачів». Згодом звільнився та поїхав закордон.

На чужині, далеко від рідних важко працював на будівництві. Через деякий час пішов працювати далекобійником по країнах Європи.

У березні  2022 року приїхав з Польщі, щоб мужньо боронити свою землю від загарбника. Був мобілізований до військової частини А2641 на посаду «Водій-сапер розмінування». Неодноразово брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Під час військової служби здобув звання «Молодший сержант».

Загинув Валерій 10 січня 2025 року виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Андріївка Волноваського району Донецької області від мінно-вибухової травми несумісної із життям під час ворожого артилерійського обстрілу.

Валерій мужньо боровся до останнього подиху за волю, свободу та цілісність своєї Батьківщини. Захищав кожного громадянина нашої Держави. Мріяв про перемогу, мирне небо над своєю землею. Та віддав задля цього найцінніше – своє життя.

Він мав веселу вдачу, був чесним, справедливим та надійним товаришем, побратимом, ладним віддати за кожного з друзів своє життя. За це його поважали, любили та цінували. Був чудовим сином, люблячим батьком та чоловіком і вірним товаришем.

Поховали захисника на кладовищі с. Панівці біля дідуся-героя II Вітчизняної Війни.

У Героя залишилась мати, дружина та 11-річна донечка.