Книга пам'яті

Народився в м. Славута, а в Кам’янець-Подільський  потрапив через друзів.

Він був гарним товаришем, комунікабельним, завжди знаходив спільну мову з людьми. Тут познайомився з майбутньою дружиною Альоною.

Василь добре розумівся на будівельних роботах, умів виконувати будь-які завдання якісно. Вмів усе.

Неодноразово виїжджав за кордон на роботу. Коли почув, що почалася війна, одразу приїхав на Батьківщину. Пройшов навчання за кордоном і в Україні, після чого був відправлений на фронт.

Сміливий хлопець, не боявся ні труднощів, ні ворогів. Остання розмова з ним була сповнена оптимізму, жартував. Він казав: «Усе буде добре, ми їх знищимо». Але його життя скоротила клята війна!

Василь Васильович ніс службу з 24 лютого 2022 р. на посаді кулеметника механізованого відділення.

Під час виконання бойового завдання на Луганщині зв’язок із Воїном обірвався.

Загинув Захисник 21 жовтня 2024 року поблизу с.Макіївка Луганської області від травм, несумісних із життям.

Поховали захисника на «Меморіальній алеї Слави» міського кладовища у Кам`янці-Подільському.