Книга пам'яті

Андрій Горохолінський народився 30 травня 1982 року в Кам’янці-Подільському. До «Пласту» він вступив 15-річним юнаком у рідному Кам’янці-Подільському. Вихованець гуртка «Вовки» підготовчого куреня імені Устима Кармелюка. Пластову присягу склав 1 травня 1999 року.

Вже тоді вирізнявся лідерськими здібностями: на обох таборах, які пройшов ще юнаком («Пластовий вітер» у 1999 і 2000 роках) був одразу в проводі.

У Збройних силах Че Гевара розвивався саме як розвідник, адже ще в «Пласті» здобув ступінь пластуна-розвідувача і любив цю справу. Працював, зокрема, й у ворожому підпіллі.

У 2000 році вступив на філософський факультет Львівського національного університету імені Івана Франка.

Студентом підтримував рідний осередок – був заступником керівника «Пласту» у Кам’янці-Подільському. Пройшов вишкіл виховників юнацтва, став пластовим виховником у 21 курені імені Григорія Сковороди у «Пласті» Львова.

З юнацтва Андрій готувався до війни. Навесні 2001 року вже був інструктором Подільського мілітарного вишколу. Підстаршина сьомого «Легіону» у 2001 році – це був перший табір, який офіційно отримав статус «військового пластування» як окремої спеціалізації.

Після табору Андрій Горохолінський вступив до старшого пластунства у Львові, був у курені «Вовча Ліга» імені Дмитра Донцова.

Співзасновник, ідейний та творчий натхненник бренду пластового однострою «Залізний Вовк».

У 2014–2016 роках воював у складі добровольчого батальйону «Гарпун», який спеціалізувався на контрдиверсійних та розвідувальних операціях.

Згодом, у 2017–2020 роках, служив за контрактом.

Працював у компанії з виробництва захисного спорядження «Українська Броня» і робив усе можливе, щоб наростити спроможність України в майбутній великій війні з російськими окупантами.

У перші дні повномасштабного вторгнення Росії 2022 року знову пішов у військо, повернувшись з-за кордону.

Служив оператором у восьмому полку спеціального призначення ССО ім. Князя Ізяслава Мстиславича.

Брав участь у боях на різних фронтових напрямках. Кілька разів отримував поранення та травми. Нагороджений різними військовими відзнаками та медалями.

Боєць загинув на фронті в ніч із 22 на 23 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання.

У нього залишилися батьки, дружина Тетяна та син Остап.

Поховали захисника на «Меморіальній алеї Слави» міського кладовища у Кам`янці-Подільському.

Рішенням 44 сесії Кам`янець-Подільської міської ради VIIІ скликання №22/44 від 26.09.2024 року За особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського» (посмертно).