Книга пам'яті
Кам'янець-Подільська
міська територіальна громада
Білик Ігор Васильович, позивний «Борода»
06.10.1982 – 30.07.2024
Ігор Васильович народився 6 жовтня 1982 р.
Чоловік мав дуже затребувану професію – електрозварника, котру здобув ще юнаком у ПТУ №26. Утім умів робити багато чого, адже, як висловився його друг Олег, мав руки, котрі росли з правильного місця. Працелюбність його була фантастичною. Не було таких побутових завдань, яких він не міг би виконати швидко, кваліфіковано і з усмішкою.
Успішно відбув строкову службу, оволодівши фахом сапера протягом 2001-2002 років, з головою поринув у звичну роботу.
Людина компанійська, мав багато друзів, без вагань відгукувався на прохання допомогти. Любив риболовлю, виїзди на природу.
У травні 2014 року він був мобілізований як радіоінженер-мінер до зони АТО/ООС. Змушений був повернутися звідти на початку літа 2015 року через серйозне поранення ноги. Ходив із пластиною в кінцівці. І все ж залишався життєрадісним, оптимістичним і веселим. Із повномасштабною навалою підступного сусіда не сумнівався в тому, що його місце в ЗСУ. Тому одразу записався до тероборони.
Разом з побратимами тримав оборону й отримав поранення на Куп’янському напрямку, а далі – Сумщина. Всі відгукуються про нього як про чуйного, доброго чоловіка. На жаль, важка хвороба забрала його життя.
Воїн помер у клінічній лікарні м. Хмельницький 30 липня 2024 р. від важких поранень і хвороб, спричинених ними.
Як стверджують ті, хто добре знав Ігоря Білика, він завжди був прихильним до армійської служби, не боявся її, з великою повагою ставився до всього, чим жили ЗСУ. Отже, був готовим розділити з побратимами все, що випадає на долю бійця на передовій. Під Куп’янськом його підрозділ накрили «Гради». Захисника завалило важкими спорудами, почалася напружена боротьба за виживання. Двобій закінчився в обласному центрі, коли у знесиленому організмі вичерпалися останні ресурси.
Поховали захисника на «Меморіальній алеї Слави» міського кладовища у Кам`янці-Подільському.
Мали батьки двох синів…. Не стало Ігоря, та наразі справу його продовжує молодший брат Андрій, боєць ЗСУ.
У Героя залишились мати, молодший брат.