Книга пам'яті

Швець Олександр Миколайович народився 24 листопада 1977 р. у селі Великий Карабчіїв Городоцького району Хмельницької області. В багатодітній сімʼї щирих українських робітників Майї та Миколи Швець. 

У 1985-1993 рр навчався у Великокарабчіївській ЗОШ І-ІІ ст, там і отримав середню освіту. Він був досить талановитою дитиною.

З 1993 по 1995 рік навчався у Грушковецькому вищому професійному училищі, де здобув омріяну професію пасічника-садовода. Одразу після навчання почав працювати у рідній громаді.

Олександр дуже любив читати Кобзар і знав багато віршів напам’ять.

У 1995 році був призваний на службу в ЗСУ, у м. Кропивницькому, військова 9-ОБСН бригада спеціального призначення, отримав звання – сержант. 

Після служби в армії до 1998 року працював у будівельній сфері, був добрим майстром, разом із братами 15 років поспіль займалися будівництвами будинків на Хмельниччині та за її межами, відбудовували церкви та залишив добрий спогад своїм землякам.

З 2015 року підписав контракт із ЗСУ, був старшим сержантом, військовослужбовцем військової частини А3631 безпосереднього підпорядкування військовій частині А2738.

В рідному селі 15 років тому він, разом із братами, зробили капітальний ремонт у храмі Різдва Пресвятої Богородиці.

Приймав участь у бойових діях на Сході України (зокрема у Майорську, Авдіївці, Зайцеве, Артемівську). За відвагу та сумлінну службу отримав почесні відзнаки. У 2016 році після закінчення військової служби, знову підписав контракт та вступив до лав ЗСУ. Здобув освіту за професією – сапер, отримав звання старшого сержанта військової частини А-3631. В цей період був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (виконуючи бойові завдання на Донецькому напрямку разом із 72- гою окремою механізованою бригадою імені Чорних Запорожців.) У 2017-2018 рр виконував завдання по розмінуванню знищених ворогом складів у містах Балаклії та Калинівці. За роки служби неодноразово навчався у військових спеціалістів НАТО. Не лише працював у складі групи саперів, але й згодом почав навчати молодих солдат. З початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022 р, став головним сержантом інженерно-саперного взводу, та маючи статус сапера міжнародного значення підготував і випустив не один десяток молодих спеціалістів саперів, передавши їм свої знання, вміння, та бойовий досвід. У липні 2022 року добровільно відправився на фронт, і мужньо боронив нашу Батьківщину, розміновуючи деокуповані території Запорізького, а згодом Донецького напрямків. Керуючи підрозділом Олександр разом і молодими саперами сумлінно виконували усі бойові завдання в Бахмутському напрямку. 

Загинув 20 грудня 2022 року, при виконанні бойового завдання за призначенням із забезпечення оборони і стримування збройної агресії поблизу населеного пункту Богородичне Донецької області. 

Нагороди та відзнаки:

 -Медаль – – 

НАГОРОДИ ТА ВІДЗНАКИ:

– «Сталевий хрест», який є почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України В. Залужного;

– медаль «За Військову Службу Україні» від президента України В. Зеленського»;

• Орден «За мужність» ІІІ ступеня; Почесною відзнакою учасник бойових дій;
• Почесна відзнака Захисник України;
• Медаль «Ветеран війни».

Поховали захисника на «Меморіальній алеї Слави» міського кладовища у Кам`янці-Подільському.

Рішенням 26 (позачергової) сесії Кам’янець-Подільської міської ради від 10.01.2023 року № 12/26  за особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».

Сумують за Героєм старенька матір, дружина, донька, син, та уся велика родина, які щиро любили Олександра, назавжди памʼятають його добре серце, відважність і мужність