Книга пам'яті

В селі над річкою Зеленкою в молодій сім’ї з‘явився бажаний син Михайлик. Він народився 27.10. 1980 року в селі Дубно Гощанського  району  Рівненської області.  Там і відвідував дитячий садочок та навчався в сільській школі закінчив 11 класів. Зі слів мами він зростав дуже активним і гарним хлопчиком, здавалося б нічим не вирізнявся серед діток на вулиці. Але є дещо, що його вирізняло з поміж усіх – підвищене почуття справедливості. Дуже йому хотілося захистити однолітків. Йому здавалося, що він в силах вирішити всі суперечки  з усіма на світі. Згодом його сім’я стала дуже великою: народився ще брат, потім сестричка, потім ще брат і нарешті найменша. На плечі маленького хлопчика впала відповідальність за всіх. Він всіх спонукав працювати і допомагати по господарству на рівних. Щоб усі в сім`ї мали обов`язок і почуття відповідальності.

Жага Михайла щось змінити викликає повагу. Він пішов навчатися  здобув професію механіка. Йшов до мети. Він був дуже дружелюбним, ніколи не вступав у конфлікт першим, хоч давав здачу гідно.

Він ходив до місцевої церкви прислужником батюшки, читав Святе письмо посеред церкви і здавалося серце здригалося від його сили в голосі. В його житті саме сільська старенька церква закарбувалася в пам`яті. Саме за тиждень від загибелі про неї питав і сказав:

«Як же хочеться мені, мамо, в нашу церкву. Я буду чути як ти співаєш, а я тихо постою».

2014 року одружився і чекає на нас в Кам`янці-Подільському.

Був на війні з самого початку. З самого початку він був з побратимами і втрачав їх. Він бачив багато горя, біди, розрухи і несправедливості, але ніколи…ніколи не жалівся! Він завжди говорив: “Хто як не ми? Потрібно захищати країну, щоб щасливо жили наші діти”.

За 5 днів до доленосного обстрілу він, уночі з побратимами заспівав для мами  «Рідна мати моя» по телефону з Херсонщини. Саме так він вирішив попрощатися з мамою. Так приємно, так щиро і неочікувано.

Молодший сержант, Стихун Михайло, військовослужбовець військової частини А3479 безпосереднього підпорядкування військовій частині А2738.

4 вересня 2022 року загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Березнегувате Миколаївської області.

Поховали захисника на Меморіальній алеї Слави міського кладовища у Кам’янці-Подільському.

Рішенням 23 сесії Кам’янець-Подільської міської ради № 153/23 від 08.11.2022 за особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».