Книга пам'яті

Степанов Віталій Вікторович в Кам’янці-Подільському.

Навчався у навчально-виховному комплексі №16 з першого класу.

Після його закінчення у 2003 році навчався в Козятинському міжрегіональному професійно-технічному училищі залізничного транспорту за фахом помічник машиніста.

З 2019 року працював будівельником на різних будовах Кам’янця-Подільського, Хмельницького.

Коли почалася повномасштабна війна став активним волонтером, надавав допомогу захисникам Херсона.

Наприкінці 2023 року поїхав до міста Львів, де на відмінно пройшов фізичну підготовку і був зачислений у 3-тю окрему штурмову бригаду (3 ОШБр). Протягом двох місяців проходили спеціальні навчання, а потім був відправлений на курсову підготовку в Іспанію. В Іспанії Віталій проявив себе відповідальним, здібним і патріотично налаштованим курсантом. За участь і співпрацю в інтегруванні українського персоналу до іспанського контингенту, за належне виконання своїх командирських обов’язків в підготовці свого персоналу, гідний відзнаки і подяки за сумлінну працю впродовж навчального курсу базової підготовки. Таку відзнаку із 300 курсантів отримали тільки п’ять, серед них Степанов Віталій.

Після повернення з Іспанії 30 січня 2024 року підписав офіційний контракт і пішов воювати на Схід у Донецька область. Брав участь у різних військових операціях, ризикував своїм життям.

Був тричі поранений.

2 травня 2024 року він зазнав перше поранення в районі населеного пункту Терни від 2 травня 2024 року він зазнав поранення в районі населеного пункту Терни від ворожого дрону.

У червні 2024 року пройшов курси сержанта та став командиром третього штурмового відділення, першого штурмового взводу, третьої штурмової роти другого штурмового батальйону частини А4638.

16 грудня 2024 року Віталій отримав друге поранення в районі Зелений Гай від FLV-дрону, але, не долікувавшись, знову став у стрій.

Найважче було третє поранення 15 січня 2025 року, травмовано обидві ноги і плече, 2,5 місяці тривала реабілітація, під загрозою була можливість знову стати воїном-захисником. Але попри всі заборони лікарів, прохання родини, Степанов Віталій йде знову на фронт. Воює під Краматорськом. Не дивлячись на ускладнення із здоров’ям, він, як командир штурмового відділення так званої «Трійки», перший ішов проти ворога і надихав інших побратимів не зупинятися, а гнати орків з нашої землі.

Він поліг у бою 27 травня 2025 року біля села Новомихайлівки, Краматорського району Донецької області.

Степанов Віталій був справжнім патріотом України, він любив Україну понад усе і віддав за її незалежність і свободу найцінніше життя.

За самовіддане служіння України отримав ряд нагород:

– Відзнака Міністра оборони України Рустама Умєрова «Лицарський Хрест» від 31 травня 2025 року № 717.

– Відзнака Міністра оборони України Рустама Умєрова «За поранення» від 04 листопада 2024 року № 1849.

– Медаль «Ветеран війни».

– Подяка Степанову Віталію Вікторовичу за сумлінність і патріотизм при виконанні службового обов’язку від командування 3-ої окремої штурмової бригади.

– Медаллю «За жертву крові в боях за волю України».

– Указом Президента України від 14.01 2026 року №54/2026 за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня СТЕПАНОВА Віталія Вікторовича (посмертно) — солдата.

Рішенням 55-ї сесії Кам’янець-Подільської міської ради VIII скликання № 16/55 від 17.07.2025 року за особисту мужність і героїзм, проявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Степанову Віталію Вікторовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського» (посмертно).

Поховали захисника на «Меморіальній алеї Слави» міського кладовища у Кам’янці-Подільському.

Віталій залишив світлий слід у серцях тих, хто його знав — як батько, друг, побратим і справжній герой України. Його життя і слова продовжують надихати всіх, хто бореться за свободу.