Книга пам'яті

Старчук Руслан Федорович народився 16 серпня 1985 року. Навчався у Кам’янець-Подільській загальноосвітній школі № 17, потім у професійному художньому ліцеї. 

Був старанним, добрим та щирим учнем. 

Працював в охоронній фірмі. 

Понад десять років –  будівельником в Одесі. 

Практично все коротке життя Руслана було пов’язано із ЗСУ: проходив строкову службу, був учасником АТО/ОСС, на повномасштабну війну пішов за контрактом водієм-механіком військової частини А 2980.

Руслан був відкритою, справедливою, працьовитою, компанійською людиною. І коли Батьківщина потребувала його військового досвіду, не вагаючись ставав у стрій. Користувався повагою серед побратимів.

Руслан Федорович у найважчі часи для країни не зміг залишатися байдужим до її долі і виконав свій обов’язок солдата, чоловіка й громадянина України.

Фактично з перших днів повномасштабного наступу він захищав Україну. Щодня телефонував додому, коли був зв’язок. Востаннє рідні з ним розмовляла 29 серпня, в день його загибелі. Він розповів, що пішли в наступ, звільнили одне село і заходять в інше. 

29 серпня 2022 року в районі населеного пункту Любомирівка що на Миколаївщині ворог нещадним вогнем накрив бойову машину, котра разом з іншою технікою боронила нашу землю. 

Поховали захисника на «Меморіальній алеї Слави» міського кладовища у Кам`янці-Подільському.

Рішенням 23 сесії Кам’янець-Подільської міської ради № 150/23 від 08.11.2022 року за особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».

Без батька залишилися донька та двоє синів.