Книга пам'яті

Андрій Самборський народився 20 лютого 1978 року в Лисогірці. Був життєрадісним, усім цікавився, любив майструвати. У 5 років Андрій пішов на танці й займався ними до 16-ти. Займався в «Горлиці».

Навчався в 9 школі, активно займався спортом, зокрема спортивним орієнтуванням, різними видами єдиноборств, легкою атлетикою. В останні два роки вчився в експериментальному класі з юридичним нахилом, де були лише хлопці. Півроку провчився в К-ПВІІ, пояснив, що не бачить себе військовим, і пішов на строкову службу. Далі чотири роки ходив у морські рейси матросом ІІ класу. Побачив майже весь світ. Але згодом покинув море, бо мріяв про спокійніше життя. І саме тоді познайомився з майбутньою дружиною Тетяною.

з 1998 року був вихованцем Кам’янець-Подільської Станції юних туристів. Займався спортивним орієнтуванням, брав участь в міських та обласних змаганнях з спортивного орієнтування, неодноразово ставав призером

«Я не хочу, щоб мої діти виправляли наші помилки. Цю війну треба закінчити раз і назавжди Перемогою України, щоб нащадки ніколи не знали такої біди», – так пояснив рідним свій крок йти на фронт 44-річний кам’янчанин Андрій САМБОРСЬКИЙ.

Андрій виконував завдання на Житомирщині, Харківщині, Луганщині та Донеччині. Двічі був поранений, але знову повертався в стрій. Зізнавався, що плаче, коли вивозять 200-х. Йому було боляче дивитися на молодих хлопців 20-25 років, які ще не встигли пожити… І радів, коли всі разом живими і неушкодженими поверталися із завдань. У вересні він уже був «на нулі» на Донеччині.

Боєць поклав своє життя, перебуваючи в самому пеклі, поблизу Берестового на Донеччині. Йому було 44 роки. Їх «накрили» артилерією. Він зазнав осколкових поранень, несумісних із життям.

Поховали захисника на «Меморіальній алеї Слави» міського кладовища у Кам`янці-Подільському.

Рішенням 26 сесії Кам’янець-Подільської міської ради № № 9/26 від 10.01.2023 за особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».

У Героя залишилися мати, сест­ра, дружина, 21-річна донька Аміна і 13-річний син Ярослав.