Книга пам'яті

Народився Микола Валерійович 10 серпня 1966 р. 

Здобув середню освіту. 

Вперше до армії потрапив ще за радянських часів, коли у 1984-1986 р. р. проходив строкову службу.

Був людиною дуже доброю, із м’яким характером, абсолютно неконфліктним. А ще – чудовим майстром. Працював на кабельному підприємстві, птахокомбінаті, на будівництві, водіє. Мав насправді золоті руки, не було такої роботи, котрої не міг би виконати.

Особливо цінним у ньому було те, що будь-яку справу доводив до логічного кінця, турбуючись про високу якість, завжди хотів, щоби все було по вищому розряду – не терпів халтури.

В лютому 2023 року був мобілізований до лав ЗСУ та став на захист держави як водій-радіотелефоніст. Мабуть, що в свої 56 (57 виповнилося незадовго до загибелі) Микола міг би й оминути гарячі точки фронту, бо ж у такому віці зазвичай буває немало поважних причин, пов’язаних зі здоров’ям, які дали б право не знаходитися поблизу небезпечних ділянок. Але Микола, у свій час відслуживши строкову, свідомо не уникав служби на передньому краї.

Загинув 11 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Малі Щербаки Оріхівського району Запорізької області.

Поховали захисника на «Меморіальній алеї Слави» міського кладовища у Кам`янці-Подільському.

Рішенням 33 сесії міської ради № 20/33 від 20.09.2023 року за особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського» (посмертно).

У Героя залишились дружина, сини, маленька онучка, сестра, племінники, один з яких воює також.