Книга пам'яті

Іван Остапов народився 27 березня 1992 року. 

Навчався в 13 школі й продовжив вчитися у ВПТУ №14, здобувши спеціальність «Електрик». 

Служив у Збройних силах України зв’язківцем. 

Мав золоті руки і тривалий час працював на будівництві. Захоплювався риболовлею, і коли мав вільний час полюбляв посидіти з вудкою на березі річки. 

Мріяв про мир в Україні, тому не міг спокійно сидіти вдома і дивитися, що коять росіяни з рідною землею, тому після вторгнення добровільно пішов до військкомату. Але рідним сказав, що отримав повістку. 

Вже 4 березня Іван Остапов був у військовій частині. Деякий час залишався в рідному місті, згодом його відправили до Черкас, де він ще продовжив навчатися на сапера, а звідти потрапив на фронт.

Востаннє рідні з ним спілкувалася напередодні його загибелі, 31 жовтня, розповів: «Усе добре, сидимо, відпочиваємо». А наступного дня зв’язку з ним вже не було. 

4 листопада рідним повідомили, що він загинув 1 листопада під час виконання бойового завдання. Зазнав вибухової травми, несумісної з життям.

Загинув під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Ягідне Куп’янського району Харківської області. 

Указом Президента України від 01.06.2022 року №382/2022 нагороджений медаллю «За військову службу Україні»

Поховали захисника на «Меморіальній алеї Слави» міського кладовища у Кам`янці-Подільському.

Рішенням 26 сесії Кам’янець-Подільської міської ради № 6/26 від 10.01.2023 року за особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».

У Героя залишилися батьки, дві сестри і чотири брати. На жаль, власної родини він так і не встиг створити.