Книга пам'яті

Народився 29 серпня 1968 року в м. Сторожинець Чернівецької області.

Навчався в Сторожинецькій середній школі № 2, яку закінчив в 1985 році.

В 1992 році Ярослав закінчив з відзнакою Шепетівський машинобудівний технікум.

Вищу освіту отримав технологічному інституті «Поділля» побутового обслуговування за спеціальністю «Технологія машинобудування».

Працював технологом і майстром ремонтно-механічного цеху на цементному заводі.

З 2000 року став підприємцем і займався ремонтом автомобілів, мав власне СТО. Завдяки вмілим рукам та гарним характеристикам було багато друзів та знайомих.

Мав «золоті» руки, вмів все робити, любив життя, свою сім’ю.

Був гарним чоловіком та люблячим батьком.

Вів активне життя, любив мандри рідною країною з сім’єю, любив відпочивати в колі сім’ї та друзів. Вів здоровий спосіб життя, займався спортом, катався на лижах.

Був справжнім патріотом України. Саме тому з початком повномасштабного вторгнення в перший же день, не вагаючись, з’явився в РТЦК та СП, де його спрямували в Кам’янець-Подільське ТРО. Він став на захист Батьківщини та своєї сім’ї.

Був відповідальним та користувався повагою серед побратимів. Спочатку був стрільцем, пізніше кулеметником і гранатометником стрілецького відділення 87 окремого батальйону територіальної оборони (106 бригада в/ч А7180).

Бойові завдання виконував на Сумщині, пізніше – на Куп’янському напрямку.

Мав позивний «Ярий».

Загинув Обочук Ярослав 6 липня 2023 року в с. Петропавлівка Куп’янського району Харківської області під час виконання бойових завдань, пов’язаних із захистом Батьківщини. Йому було 54 роки.

 

Поховали захисника на «Меморіальній алеї Слави» міського кладовища у Кам`янці-Подільському.

Рішенням 31 сесії Кам’янець-Подільської міської ради № 19/31 від 20.07.2023 за особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».

У Ярослава було багато планів на майбутнє, але їм не судилось втілитись у життя.

У вічному сумі залишилась його велика родина – дружина, діти та онуки.

Кожне життя має значення, а обірване життя рідної людини – це трагедія для сім’ї, яка супроводжується болем і тугою. Смерть завжди залишає незагоєну рану в серці.

Світла і вічна пам’ять, пошана і подяка відважному Герою – Обочук Ярославу, який віддав своє життя за нашу свободу, за мирне майбутнє нашої країни.

Пам’ятаймо, що Герої не вмирають, поки про них пам’ятають!