Книга пам'яті

Маланчук Сергій Іванович народився 2 липня 1975 року в с. Супрунківці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області в сім’ї робітників. Коли він був зовсім маленьким, батьки переїхали до Кам’янця-Подільського, де і промайнули його дитячі та юнацькі роки.

Після закінчення Кам’янець-Подільської середньої школи №15 Сергій здобув професію токаря й у важкі 90-і працював на консервному заводі «Адамс». На початку 2000-х змінив фах і став справжнім професіоналом у будівництві та ремонтно-оздоблювальних роботах. Тоді ж поїхав до росії шукати кращої долі та більш високої оплати своєї праці, адже родина потребувала допомоги та підтримки. 

Після 2014 року, коли росія підступно розпочала загарбницькі дії проти нашої Батьківщини, Сергій повернувся додому, хоча на той момент він досяг в росії вагомих професійних висот і його праця достойно оплачувалась. Повного усвідомлення ситуації на той момент не було, але Сергій не міг знаходитись та території держави, яка руйнувала його дім, його країну. Далі його шлях проліг на терени Європи: Польща, далі Німеччина. Там він швидко знайшов своє місце, адже талант і професіоналізм залишилися незмінними. У Німеччині він знайшов своє кохання, Ірину, з якою планував бути надалі в радості і в горі. 

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Сергій повернувся в Україну. Це був перший тиждень вторгнення, у військоматах були черги. Працівники військомату зафіксували його дані і сказали чекати дзвінка. Але зважаючи на те, що молодший брат Сергія ще у першу ніч вторгнення став до лав ЗСУ, старший не міг чекати. Він шукав варіанти, проте лише в листопаді 2022 року його з радістю прийняв у свої лави Добровольчий батальйон розвідки «Сонечко». 

Сергій надзвичайно мало розповідав про свою службу, більше розповідали про нього побратими. Вони пам’ятають Сергія вірним другом, людиною, яка надзвичайно відповідально ставилась до всіх завдань. Уважність до дрібниць, розуміння завдань в цілому, надійність і фотографічна пам’ять, що допомагала йому коригувати та доповнювати топографічні карти, сміливість, вміння знайти вихід з будь-якої ситуації, вміння підтримати й заспокоїти – це далеко не повний список того, що розповідали про нього люди, що були з ним пліч-о-пліч вдень і вночі.

26 червня 2023 року під час виконання чергового бойового завдання ГУР України на Запорізькому напрямку автомобіль, в якому також знаходився Сергій, потрапив під мінометний обстріл, в результаті чого він отримав поранення, в тому числі відкриту черепно-мозкову травму. Лікарі Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. Мечникова робили все можливе, проте 9 липня 2023 року серце героя перестало битися. Це непоправна втрата і велике горе для родини друзів, побратимів. Світла пам’ять і вічна шана герою, захиснику своєї Вітчизни, свого Народу!