Книга пам'яті

У чотирнадцять допомагав добудовувати ЗОШ№ 7 (вона була щойно запущена в експлуатацію), йому тоді все було по плечу, навіть зварювальні роботи. Виключно тямущий хлопець був.

Веселий, позитивний, із великим почуттям гумору. Ще здалеку розкривав обійми назустріч товаришам.

У дорослому житті Олександр чим тільки не займався – прекрасний автослюсар, кваліфікований сантехнік і будівельник, майстер на всі руки.

На захист країни Олександр Сергійович став у квітні 2023-го.

Свого часу його дідусь (орденоносець, ветеран Другої світової війни, інженер і просто порядна людина), бабуся і тато приїхали до Кам’янця будувати кабельний завод – гордість не лише Поділля. От і їхньому нащадку хотілося якомога більше зробити в цьому житті, залишивши по собі щось суттєве, значуще і, зрозуміло, добрі спогади. Власне, Олександру Лобасу це вдалося.

Солдат Олександр ЛОБАС, водій гранатометного відділення однієї з військових частин ЗСУ, загинув 18 липня 2024 р. в районі с. Роздолівка Донецької області. Загинув,  витягуючи з поля бою пораненого побратима, – рятував інше життя.

Поховали захисника на «Меморіальній алеї Слави» міського кладовища у Кам`янці-Подільському.

У Героя залишились дві доньки, рідні, маленький внук.