Книга пам'яті

Народився Лисенко Микола Миколайович 6 грудня 1984 року в селі Сахнівці, нині – Набутівської ОТГ. Мати Тетяна Іванівна виховувала їх з братом Олександром одна, бо чоловік рано помер.

Навчався Микола в Сахнівській ЗОШ І-ІІІ ступенів (нині – Авторський Олександра Антоновича Захаренка ліцей). 

Після 9-го класу вступив до Золотоніського державного технікуму ветеринарної медицини (нині – Золотоніський фаховий коледж ветеринарної медицини БНАУ), який закінчив у 2004 році, здобувши спеціальність «Ветеринарна медицина». 

Він мріяв бути військовим, але вади здоров’я не дозволяли здійснитися цій мрії. Після завершення навчання в технікумі Микола поїхав до Києва, де тривалий час працював на будівництві.

Одного разу, приїхавши в гості до товариша, який проживав у Кам’янці-Подільському, Микола потрапив на концерт у місцевому Будинку культури. Там йому дуже сподобалася одна з виконавиць, Ірина, якій згодом запропонував руку й серце. У 2010 році молоді люди одружилися, а  в 2011 році в них народилась донечка Веронічка, яку Микола любив понад усе. 

Переїхавши до Кам’янця-Подільського, Микола продовжив працювати на будівництві.« Він був дуже чуйним чоловіком, люблячим батьком, сином, зятем та братом. Любив рибалити й готувати. Готував краще мене. Казав, що якщо не військовим буде, то –  поваром».

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення ворога в Україну, здійснилася довгоочікувана мрія Миколи, нарешті, він зміг стати військовим. 20 квітня 2022 року добровольцем став до лав ЗСУ. Свій крок стати на захист України пояснив просто: «Іду, щоб захистити тебе, Веронічку і всіх українських діток». 

Матрос Лисенко М.М. служив а артилерійській бригаді, майстер-номер розрахунку гарматного артилерійського взводу в/ч А 2611. У районі міста Бахмута Донецької області отримав тяжке поранення, звідти його відправили до військового шпиталю міста Дніпра, де за день впав у кому, а через вісім днів – помер…

Загинув Лисенко Микола Миколайович 22 серпня 2022 року.

Поховали захисника на «Меморіальній алеї Слави» міського кладовища у Кам`янці-Подільському.

Рішенням 23 сесії Кам’янець-Подільської міської ради № 150/23 від 08.11.2022 за особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».

У Захисника лишилися дружина Ірина, донечка Вероніка, мама Тетяна Іванівна і брат Олександр.