Книга пам'яті

Коцюба Андрій Вадимович народився в місті Кам’янці-Подільському Хмельницької області. У 1993 році разом із батьками переїхав до міста Новоселиця Чернівецької області. У 1998 році пішов до Новоселицької гімназії, де навчався до 7 класу.

У 2002 році повернувся до Кам’янця-Подільського, де у 2005 році закінчив навчально-виховний комплекс №13 у складі гімназії та спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів із поглибленим вивченням польської мови.

У 2005-2008 роках навчався у Кам’янець-Подільському коледжі харчової промисловості Національного університету харчових технологій за спеціальністю «Економіка підприємства» і закінчив його з відзнакою.

У 2008 році вступив до Національного університету харчових технологій. У 2011 році здобув базову вищу освіту за напрямом «Економіка і підприємництво» та отримав кваліфікацію бакалавра з фінансів, а у 2012 році – повну вищу освіту за спеціальністю «Фінанси» і кваліфікацію спеціаліста з фінансів і кредиту (дипломи з відзнакою).

Паралельно з 2008 по 2012 рік навчався в Національній академії внутрішніх справ за напрямом «Правознавство», здобув кваліфікацію бакалавра права, а у 2014 році отримав повну вищу освіту та кваліфікацію юриста.

З 1 вересня 2010 року по 4 серпня 2012 року проходив військову підготовку на кафедрі офіцерів запасу Національного університету оборони України за військово-обліковою спеціальністю «Соціальна психологія» (офіцер-психолог).

27 липня 2012 року склав Військову присягу на вірність Українському народові. Наказом Міністра оборони України від 20 лютого 2012 року №50 присвоєно військове звання молодшого лейтенанта.

У 2013 році розпочав професійний шлях на посаді спеціаліста управління безпеки АТ «Укрексімбанк» у місті Києві. Згодом повернувся до рідного міста, працював юрисконсультом ТОВ «Котломонтаж», обіймав посаду директора ТОВ «Євро Нафта-Поділля».

З дитинства захоплювався спортом. У шкільні роки займався боксом, був учасником і призером різних змагань. У вищому навчальному закладі розпочав займатися бойовим самбо, виступав за університет, брав участь у всеукраїнських турнірах і здобував нагороди:

– 2010-2011 рр. – ІІІ місце на чемпіонаті України з боротьби самбо (бойове) пам’яті гетьмана Богдана Хмельницького;

– 2012 р. – ІІ місце у Всеукраїнському турнірі з бойового самбо на призи Заслуженого тренера України В.В. Виноградова;

– 2012 р. – І місце у відкритому чемпіонаті міста Києва з бойового самбо.

Андрій щиро захоплювався історією, глибоко знав історію України, цікавився її минулим і постатями, які творили державність. Його знання були не лише ґрунтовними, а й осмисленими серцем. Любив подорожувати Україною та країнами світу, відкривати для себе нові місця, культури й історичні пам’ятки. Особливе задоволення отримував від мандрівок власною автівкою: дорога дарувала відчуття свободи, руху й пізнання.

Андрій захоплювався фотографією, мав тонке відчуття краси й умів помічати особливе в простих речах.

З дитинства цікавився зброєю, був членом стрілецького спортивного клубу «Воїн» і добре володів стрілецькою майстерністю.

Любив тварин – навіть із фронту привіз цуценятко із Сєвєродонецька, назвавши Дайнеріс, щоб залишити рідним частинку себе.

Андрій був людиною слова, честі та принциповості. Він завжди доводив розпочате до кінця, був відповідальним, сильним і відданим. Щиро любив Україну й свідомо обрав шлях служіння Батьківщині.

З перших днів повномасштабного вторгнення приєднався до місцевої територіальної оборони. Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» був мобілізований 11 квітня 2022 року.

З 13 квітня по 5 травня 2022 року пройшов перепідготовку в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, екзамен склав на «відмінно».

З 23 травня 2022 року був зарахований на службу до військової частини А4267.

З 22 липня 2022 року призначений командиром роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону управління військової частини А4267 (10 ОГШбр «Едельвейс»), мав позивний «Jon»/«Джон».

Позивний «Джон» народився невипадково. Він з’явився з його любові до циклу «Гра престолів», а особливо до образу Джона Сноу.

Джон Сноу – це герой честі. Людина слова. Той, хто стає на захист людей не заради слави, а тому що інакше не може.

Андрій обрав цей позивний не заради гучності. Йому був близький характер героя – витримка, вірність, внутрішня сила і готовність брати відповідальність тоді, коли інші відступають. Як і Джон Сноу, він стояв за своїх. Не ховався за спинами. Був тим, на кого можна покластися.

У серіалі звучить фраза: «The North remembers». А тепер пам’ятаємо ми…

Андрій загинув, захищаючи Україну, і його позивний став символом не вигаданого героя, а справжнього, бо його «Джон» – це не про кіно. Це про честь. Про відданість. Про чоловіка, який до кінця залишився Воїном і Захисником.

30 вересня 2024 року був призначений командиром мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» і до моменту загибелі був її командиром.

За мужність, відвагу, незламність духу та самовіддане виконання військового обов’язку в боротьбі за свободу і незалежність України Андрій за життя був нагороджений:

– відзнакою Президента України «За оборону України»;

– почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Срібний хрест»;

– нагрудним знаком Міністерства оборони України «За зразкову службу»;

– почесною нагрудною відзнакою командира 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».

Виконував бойові завдання на Сєвєродонецькому, Бахмутському та Лиманському напрямках, проявляючи мужність, професіоналізм і відданість військовій присязі.

12 листопада 2025 року поблизу населеного пункту Різниківка Сіверської міської громади Бахмутського району Донецької області загинув під час виконання бойового завдання в боях за Слов’янсько-Краматорську агломерацію.

Андрію було 35 років…

Поховали захисника на «Меморіальній алеї Слави» міського кладовища у Кам’янці-Подільському.

Рішенням 61-ї сесії Кам’янець-Подільської міської ради VIII скликання №10/61 від 4 грудня 2025 року за особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, Андрію Коцюбі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського» (посмертно).

Світла пам’ять про Андрія Коцюбу житиме в серцях рідних, друзів і побратимів. Він залишиться прикладом відданості Україні, честі, мужності та любові до життя.

В Андрія залишилися мати Ірина, батько Вадим, брати Володимир та Олександр, сестра Катерина, дружина Ольга та маленький син Лука, якому на момент загибелі батька виповнився один рік і чотири місяці.