Книга пам'яті

Руслан Дімітровський народився у Донецькій області. Хлопець осиротів, коли йому не було й року – батьки загинули. Виховувала його бабуся. У Кам’янці-Подільському юнак закінчив ліцей І-ІІІ ступенів “Славутинка”.

Займався спортом. Був учасником Революції Гідності. Потім вирішив обрати шлях військового.Тому вступив в Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Друзі Руслана розповідають, що він був дуже мудрий, завжди досягав своєї мети. Руслан завжди посміхався. Він планував стати генералом, захистити свою військову дисертацію, яку він писав. Він хотів бути найкращим і досягти найвищих чинів у військовій професії. Якщо раніше в нього виникали думки, що може він не буде військовим, то коли почалось повномасштабне вторгнення, для себе вирішив, що більше ніколи не передумає.

Російську навалу старший лейтенант Руслан Дімітровський зустрів зі зброєю в руках. Був командиром інженерно-саперного взводу 95-ої окремої десантно-штурмової бригади. 

До листопада військовий вважався безвісти зниклим на Харківщині. Однак тіло довго не могли забрати, оскільки населений пункт перебував в окупації. 

Увесь цей час на коханого чекала його дівчина. Як розповідає родичка, Руслан планував одружитись у квітні, але не встиг. З березня захисника вже не було в живих. 

Руслан Дімітровський загинув в Ізюмському районі на Харківщині. Йому було всього 28. 

Нагороджений: медаллю «За військову службу Україні».

Рішенням 27 сесії Кам`янець-Подільської міської ради VIII скликання № 211/27

від 23.03.2023 за особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського» (посмертно).

Поховали захисника на «Меморіальній алеї Слави» міського кладовища у Кам`янці-Подільському.