Книга пам'яті

Народився 31 серпня 1996 року у селі Оринин .

В 2002 році Олег почав навчатися у школі – спочатку в Оринині, а потім, після переїзду батьків, деякий час відвідував школу № 10, а з 2004 по 2011 навчався у школі № 11, що на Підзамчі.

Одночасно Олег відвідував клуб «Майбутнє» у церкві «Вістка Миру» та недільну школу і в тому ж 2011 році прийняв водне хрещення.

Після закінчення 9 класу Олег вирішив здійснити свою мрію – стати водієм, тож пішов здобувати робітничі професії, а через три роки він вже мав кваліфікацію кранівника, майстра по ремонту автомобілів та, звісно ж, водія.

В цей же час Олег почав свою трудову діяльність – під час літніх канікул працював підсобним робітником на будівництві, працював на виготовленні та встановленні пам’ятників.

В 2013 році поступив навчатися в Луцьку школу міліції, по закінченні якої працював патрульним у міському відділі внутрішніх справ, а потім охоронцем в «Епіцентрі».

З жовтня 2015 року по квітень 2017 року проходив службу в рядах Національної Гвардії у м. Чернівці.

Після звільнення з її лав деякий час продовжував працювати в

«Епіцентрі», а потім працював водієм. Був водієм на будівництві, працював далекобійником, водив автобуси.

У 2021 році зустрів своє кохання – Марину. Вони створили сім’ю і через 9 місяців народилася донечка Амінка.

З перших днів повномасштабної війни добровільно став на захист Батьківщини. Півроку проходив навчання у Чернівецькій області, а з 6 вересня 2022 року його бригада знаходилася в зоні бойових дій в Харківській області. З червня 2023 року в Донецькій області. Там Олег зарекомендував себе справжнім бойовим товаришем.

15 листопада 2023 року в сім’ю Гуменюків прийшла страшна звістка – під час виконання бойового завдання в місті Часів Яр, що біля Бахмута, о 9 годині 40 хвилин Олег загинув. Закінчився земний шлях люблячого сина, батька, коханого чоловіка, любимого брата.

Поховали героя в рідному селі Оринин.

У Олега Вікторовича залишилися дружина, донька, батьки і брат.