Книга пам'яті

Васільцов Віталій Валерійович народився 16 листопада 1977 року в селищі міського типу Летичів Хмельницької області. Певний час разом із батьками жив на Далекому Сході, але потім родина повернулася на Хмельниччину в село Гаврилівці.

Віталій закінчив місцеву школу 1991 року. Проходив строкову службу у Збройних силах України. Був радистом і стрільцем бригади спеціального призначення Головного управління розвідки Міністерства оборони України, брав участь в операції з підтримання миру в придністровському регіоні Молдови.

Повернувшись з армії, Віталій вступив до Уманського аграрного університету (нині Уманський національний університет садівництва). Закінчив аграрний університет, стажувався за кордоном.

У столиці познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Молоде подружжя переїхало до села Жорнівка Києво-Святошинського району Київської області, де Віталій побудував дім. Тут народилися дві його доньки.

Був одним з кращих професіоналів у декоративному садівництві України. Працював ландшафтним дизайнером. Гуртував навколо себе соціально активних людей, відроджуючи народні традиції. За власні кошти відновив стару криницю загального користування. Безкоштовно, за власною ініціативою, обрізав дерева у селі. Планував з друзями створити у своєму селі Жорнівці новий дендропарк для прогулянок громадян. Ходив на богослужіння до церкви села Княжичі.

На початку грудня 2013 року відразу після побиття силовиками мітингувальників на столичному майдані Незалежності вночі 30 листопада Віталій, обурений діями влади, разом із тисячами українців вийшов на акцію протесту. Упродовж майже трьох місяців разом із друзями він регулярно приїздив до Києва, нерідко залишаючись на нічне чергування. Довелося брати участь й у сутичках зі спецпризначенцями на вулиці Михайла Грушевського. Під час однієї з таких сутичок у серце Віталія влучила гумова куля. Однак, попри застереження дружини, він і далі їздив на Майдан до Києва.

День 18 лютого став для нього останнім. Після кривавих подій у Маріїнському парку ввечері того дня влада оголосила про штурм Майдану. Отримавши інформацію, що з боку Великої Житомирської вулиці до Михайлівського собору йдуть тітушки, перевдягнуті спецпризначенцями, Віталій зрозумів, що треба завадити їм відрізати Михайлівську площу від Майдану. Разом із побратимами вирішив атакувати супротивника. Беззбройним людям таки вдалося відтіснити тітушок до вулиці Володимирської. Саме тут у часовому проміжку між 21:40 і 21:50 на розі Володимирської та Великої Житомирської пролунали спочатку автоматна черга, а потім одиничний постріл із вікна будівлі МВС. Куля влучила Віталієві в спину і пройшла  наскрізь  через  живіт. Пораненого доправили до Олександрівської клінічної лікарні, але врятувати його не змогли.

Віталієві Васільцову було 36 років.

Віталій не боровся за те, щоб йти у Європу, а робив все для того, щоб як сам казав, Європа була всередині кожного: у серці, в наших думках та поведінці.

Поховали Віталія 21 лютого 2014 року у Жорнівці, на похорони прийшли жителі двох сіл – його Жорнівки і сусіднього села Княжичі. Залишив дружину і двох донечок — однорічну і семирічну.

Васільцову Віталію було 36 років…

Пошанування. Указом Президента України №890/2014 від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння ккраїнському народу, виявлені під час Революції Гідності, Віталієві Васільцову присвоєно звання “Герой України” з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно). 4 липня 2015 року патріарх УПЦ КП Філарет нагородив його почесною медаллю “За жертовність і любов до України”, а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет Віталія Васільцова викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві та на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові. 17 лютого 2015 року в селі Гаврилівці на фасаді будівлі Гавриловецької середньої загальноосвітньої школи, в якій навчався Вітаплій Васільцов, було відкрито меморіальну дошку на його честь, а школі дали його ім’я. У місті Умань Черкаської області на фасаді будівлі Уманського національного університету садівництва, де навчався герой, установлено меморіальну дошку. 18 лютого 2016 року на вулиці Володимирській, 15 у Києві на місці смертельного поранення Віталія Васільцова відкрито меморіальну дошку.