Книга пам'яті

Народився 25 жовтня 1986 року в Кам’янці-Подільському. Навчався в                   ЗОШ № 16.

Віктор Боржиєвський був вихованцем Кам’янець-Подільської Станції юних туристів, активно займався спортивним туризмом, успішно виступав у складі команди Кам’янця-Подільського на змаганнях обласного та всеукраїнського рівнів. Був суддею ІІ категорії, входив до складу головної суддівської колегії обласних чемпіонатів для учнівської та студентської молоді спортивний клуб “Вертикаль” м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька ОФСТ. 

Боржиєвський Віктор жив у Кам’янці-Подільському. За фахом був інженером-будівельником. Напередодні повномасштабного вторгнення РФ Віктор Боржиєвський працював інженером з технічної підтримки в лабораторії бетону на Кам’янець-Подільському цементному заводі, що належить компанії CEMARK.

Віктор Боржиєвський до того ніколи не був військовим і не мав жодної спецпідготовки. З початком повномасштабного вторгнення мобілізувався до ЗСУ, став солдатом, навідником 3 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти військової частини А4590. З того часу він пройшов найгарячіші точки українського фронту: Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Лиман, запорізький напрямок.

В останні місяці він бився з росіянами на Луганщині.

Загинув 17 березня 2023 року в результаті поранення від ворожого вогню снайпера під час виконання бойового завдання на околиці населеного пункту Діброво Луганської області.

Поховали захисника на «Меморіальній алеї Слави» міського кладовища у Кам`янці-Подільському.

Рішенням 29 сесії Кам’янець-Подільської міської ради від 31.05.2023 року № 87/29 за особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського» (посмертно).

Захисник був закоханий та планував одружитися, але хотів зробити це вже після перемоги. Однак не встиг.