Книга пам'яті

Боднаренко Руслан Олександрович народився 7 лютого 1983 року в селі Вітківці, де і навчався у початковій школі, середню освіту здобув у селі Вигода, Тернопільської області. Після закінчення школи служив в армії, а коли повернувся – працював будівельником. 

Після закінчення школи Руслан склав присягу у військовій частині 4114, проходив строкову м. Івано-Франківську В/Ч 1241. Був нагороджений орденом за мужність.

Деякий час після того служив у державному кримінально-виконавчому підрозділі, а потім уже займався будівництвом, адже потрібно було утримувати сім’ю.

Працював на Київщині, отже, вдома бував нечасто. Зате коли приїжджав, це було неабияке свято.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення рф, чоловік знаходився у Гостомелі, а звідти перебрався до Ірпеня, звідки вийти було вже проблемно через підірвані мости…

І все ж Русланові вдалося звідти прибути на малу батьківщину, де й отримав повістку.

Боднаренко Руслан, молодший сержант ЗСУ, командир 2 механізованого відділення, командир машини 2 механізованого взводу, 3 механізованої роти, механізованого батальйону В/ЧА 3719 вірний військовій присязі пройшов Миколаївщину, Херсонщину, Ізюм… Загинув в селі Опитне Бахмутського району Донецької області.

Боднаренко Руслан загинув  21 грудня 2022 року внаслідок важких поранень, отриманих під час ворожого артилерійського обстрілу. Похований на кладовищі в селі Вітківці Камʼянець-Подільського району Хмельницької області.

Поховали захисника на «Меморіальній алеї Слави» міського кладовища у Кам`янці-Подільському.

Рішенням 27 сесії Кам’янець-Подільської міської ради № 213/27 від 23.03.2023 року  за особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського» (посмертно). 

Залишилась дружина та 13-річний син.